Strona używa plików cookies więcej

Wydarzenia

Wirtualny most Wrocław-Lwów cz. 2

Naukowcy z Instytutu Socjologii UWr wraz z Kolegium Dziekańskim Wydziału Nauk Społecznych wspólnie z socjologami, historykami i politologami z Uniwersytetu Lwowskiego stworzyli Wirtualny most Wrocław – Lwów. Jedną z form współpracy jest informowanie Państwa o tym, co się dzieje na Ukrainie. Inną formą współpracy jest pomoc materialna dla Lwowa, którą koordynuje Welcome Center Wydziału Nauk Społecznych. Oddajemy głos naukowcom z Ukrainy.

Natalia Czernysz

Doktor nauk socjologicznych, profesor Katedry Socjologii Wydziału Historycznego Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki, wiceprezes Towarzystwa Socjologicznego Ukrainy, stypendystka programu Fulbrighta

Przede wszystkim pragnę podziękować naszym kolegom z Uniwersytetu Wrocławskiego za szybką publikację zebranych przeze mnie informacji o sytuacji w Ukrainie i naszej współpracy. Mam nadzieję, że zainicjowane wydawanie regularnych biuletynów na ten temat będzie kontynuowane zarówno przeze mnie, jak i przez innych kolegów z Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego Iwana Franki. Już teraz możemy ogłosić przygotowanie następnych informatorów; nasz kolejny autor to Jurij Paczkowski, doktor socjologii, profesor, kierownik katedry socjologii Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego, który przygotowuje ogólny przegląd wydarzeń na Ukrainie z punktu widzenia socjologa i humanisty. Ponadto nasi doktoranci realizują aktualnie badania ankietowe wśród uchodźców wewnętrznych ze wszystkich regionów Ukrainy, którzy wyjeżdżają za granicę przez Lwów. Gdy zgromadzimy te informacje, będziemy mogli przedstawić je szerszej publiczności w następnym biuletynie.

Swój pierwszy materiał napisałam z perspektywy zawodowego socjologa. Chcę teraz zaprezentować nowe dane z badań socjologicznych odnoszących się do obecnej sytuacji w Ukrainie, które były realizowane zarówno w kraju, jak i za granicą oraz moje refleksje na ten temat. Przede wszystkim warto przedstawić opinie Ukraińców dotyczące oceny sytuacji w kraju, które wyrazili podczas badań przeprowadzonych przez jeden z wiodących ośrodków socjologicznych Ukrainy – Rating Group Ukraine. Badania zrealizowano w dniach 8-9 marca 2022 roku. (1). Działalność tej agencji jest niezwykle ważna dla ukraińskich socjologów, ponieważ umożliwia im prowadzanie systematycznych i regularnych wywiadów w czasie wojny z Rosją (chciałabym zwrócić uwagę czytelników na fakt, że w ukraińskich środkach masowego przekazu słowo „Rosja”, podobnie jak „Putin”, jest teraz pisane małą literą, co świadczy o braku szacunku dla tego kraju i jego przywódcy wśród ludności ukraińskiej, będącego pokłosiem doświadczeń wojennych).

Ostatnie sondaże pokazują, że Ukraińcy pozostają solidarni nawet po dwóch trudnych tygodniach wojny: 91% respondentów myśląc o sytuacji w kraju odczuwa nadzieję. Tylko 6% odczuwa bezradność. We wszystkich regionach Ukrainy (na zachodzie, wschodzie, południu, północy i w centrum) maksymalne odsetki ich mieszkańców odczuwają nadzieję. Aż 92% respondentów uważa, że Ukraina będzie w stanie odeprzeć rosyjski atak. Praktycznie każdego dnia wskaźnik ten wzrasta. Obecnie tylko 6% badanych nie jest co do tego przekonanych. Wiara w zwycięstwo dominuje w całym kraju. Ponad 80% respondentów zadeklarowało, że w różny sposób pomaga w obronie Ukrainy: 39% respondentów pomaga obecnie ludziom i armii  jako wolontariusze, 37% – wspiera finansowo. Ponadto 18% bierze udział w wojnie informacyjnej, a 12% kontynuuje pracę w obiektach infrastruktury krytycznej. 10% Ukraińców stwierdziło, że jest zaangażowanych w obronę terytorialną. Tylko 19% odpowiedziało, że nie mogłoby teraz pomóc krajowi. Najczęściej są to ludzie starsi. 42% uważa, że nie może być mowy o odnowieniu przyjaznych stosunków między Ukraińcami i Rosjanami. 22% jest przekonanych, że będzie to możliwe w ciągu 20-30 lat po wojnie, 18% – w ciągu 10-15 lat, a tylko 12% utrzymuje, że odnowienie przyjaźni jest możliwe w ciągu kilku lat po wojnie.

Dla ludzi, którzy teraz mieszkają w Ukrainie, te liczby są oczywiste i nie do zakwestionowania, ponieważ widzimy na własne oczy rozwój wydarzeń, słyszymy słowa naszych obrońców, odczuwamy dumę z Ukrainy i mamy nadzieję, że nie tylko przetrwamy, ale na pewno zwyciężymy. Uważam więc, że przedstawione przeze mnie dane socjologiczne stanowią argument na poparcie mojej tezy, że Ukraina staje się nowoczesnym narodem politycznym, w którym czynniki etniczne szybko schodzą na dalszy plan. Nigdy w życiu nie widziałam takiej jedności i konsolidacji całego społeczeństwa Ukrainy wokół naszego prezydenta, który stał się duchowym przywódcą narodu. Inną kwestią, którą chcę poruszyć, jest to, że Ukraińcy wyraźnie rozumieją, jak wielką rolę w osiągnięciu zwycięstwa nad putinowskim reżimem odgrywają nasi partnerzy zagraniczni. Naród ukraiński jest wdzięczny wszystkim tym, którzy podali mu pomocną dłoń.

Oto opinie respondentów sprzed kilku dni na ten temat. Zostały one wyrażone w sondażu przeprowadzonym przez „Rating”. Sondaż nosił tytuł: „Ocena międzynarodowego wsparcia dla Ukrainy” (2). Ogólnie rzecz biorąc, Ukraińcy uważają dyplomatyczne (48%) i humanitarne (47%) wsparcie dla Ukrainy ze strony partnerów zagranicznych za względnie wystarczające. Respondenci wskazują kilka rodzajów wsparcia międzynarodowego. Pomoc wojskowa dla Ukrainy jest tym rodzajem wsparcia międzynarodowego, którego Ukraińcy najbardziej oczekują (63%). W ramach tego rodzaju pomocy respondenci domagają się przede wszystkim „zamknięcia nieba” (89%) i dostarczenia uzbrojenia (47%). Ponadto jedna czwarta respondentów uważa, że konieczne jest zapewnienie wojskowej pomocy medycznej i pomocy zagranicznych ochotników, a co piąty respondent uważa za konieczną pomoc w formie sprzętu takiego, jak radiostacje, termowizory, kamizeleki kuloodporne, hełmy itp. Za niewystarczające jest uważane międzynarodowe wsparcie finansowe (wystarczające – 39%, niewystarczające – 45%) oraz sankcje gospodarcze wobec Rosji (wystarczające – 32%, niewystarczające – 62%). Respondenci bardzo krytycznie ocenili pomoc wojskową dla Ukrainy: tylko 29% uznało ją za wystarczającą, a 62% za niewystarczającą.

Oczywiście największe obawy Ukraińców są związane z niezamknięciem przestrzeni powietrznej nad całą Ukrainą, a przynajmniej nad obszarami, gdzie znajdują się ukraińskie elektrownie jądrowe (np. w Czarnobylu i Zaporożu). „Otwarte niebo” nad Ukrainą stanowi najsłabsze ogniwo jej obrony, a do jego usunięcia potrzebna jest pomoc naszych zachodnich partnerów. Codziennie w wyniku bombardowań i ataków rakietowych giną tysiące cywilów, wśród nich bezbronne kobiety i dzieci. Zatem chociaż połowa respondentów (50%) wierzy w „zamknięcie nieba” nad Ukrainą, tylko 19% uważa, że NATO podejmie taką decyzję w najbliższej przyszłości, a 31% – że nastąpi to później. 43% ankietowanych Ukraińców nie wierzy w podjęcie tego kroku przez państwa zachodnie. Wskazują na następujące powody: 79% jest przekonanych, że ​​opóźnienie w „zamknięciu nieba” przez kraje NATO wynika z obawy przed bezpośrednią wojną z Rosją, a kolejne 12% uważa, że ​​kraje NATO nie chcą psuć sobie stosunków z okupantem kraju. Jednocześnie absolutna większość respondentów (90%) utrzymuje, że Ukraina musi nadal naciskać na NATO, aby zamknęło przestrzeń powietrzną.

Nie mogę lekceważyć groźby „zemsty” ze strony Rosji na tych krajach NATO, które przyłączą się do zamknięcia ukraińskiego nieba, ale moim zdaniem dzisiaj nadszedł czas, aby poprzez wspólne wysiłki ostatecznie zakończyć działanie zbrodniczego reżimu Putina. Bo jeśli my z całym światem nie powstrzymamy go tutaj, u nas,  to nowi członkowie NATO (którzy dołączyli po rozpadzie ZSRR) będą następni, ponieważ Putin chce odbudowy ZSRR i państw Układu Warszawskiego. Jeśli, nie daj Boże, Ukraina upadnie, wy będziecie następni i będziecie musieli zrobić o wiele więcej, aby pokonać putinizm i jego armię, i będziecie żyć z poczuciem wstydu i winy za tych, którzy tak mężnie walczyli o wolność i niepodległość, naszą i waszą.

Oto wyniki ankiety przeprowadzonej wśród ponad 3500 osób w Ukrainie, w Wielkiej Brytanii, Stanach Zjednoczonych i Europie przez firmy Cygnal, Gradus i Response:AI. Mieszkańcy krajów zachodnich popierają zwiększenie pomocy finansowej i wojskowej dla Ukrainy, ale są bardzo ostrożni, jeśli chodzi o gotowość do „zamknięcia nieba” nad Ukrainą lub przyłączenie się do działań wojskowych. Brent Buchanan, prezes firmy Cygnal, interpretując wyniki tych badań powiedział: „Przesłanie dla przywódców państw zachodnich, zarówno ze strony obywateli Ukrainy, jak i jej przywódców, jest jasny: zróbcie więcej. Większość respondentów chce, aby ich kraje ojczyste udzieliły Ukrainie pomocy finansowej i zwiększyły ilość dostarczanego uzbrojenia”. Zachodni respondenci są podzieleni co do tego, czy zapewnić Ukrainie wsparcie lotnicze i naziemne w wojnie z Rosją. W krajach zachodnich dwa razy więcej respondentów popiera (w pełni lub raczej) decyzję o użyciu sił zbrojnych i „zamknięciu nieba” nad Ukrainą: w USA – 45%, w Wielkiej Brytanii i UE – po 46%. Przeciwnych jest odpowiednio 20%, 20% i 17%. 75% respondentów w Europie opowiada się za przekazaniem Ukrainie pomocy finansowej, 62% – broni, 46% – za „zamknięciem nieba”, 38% – za przyłączeniem się do działań zbrojnych. 37% jest przeciwnych jakiemukolwiek zaangażowaniu militarnemu. „Poparcie dla udziału w działaniach zbrojnych jest szczególnie niskie w Polsce, która znajduje się najbliżej linii frontu, i wynosi zaledwie 30%. Kontrastuje to z Wielką Brytanią, gdzie poparcie sięga 42%. I co ciekawe z Hiszpanią, gdzie 57% respondentów w pełni popiera takie działania” – powiedział Buchanan. ”Nadszedł czas, aby demokracje zachodnie powstały i broniły ideałów, na których zostały zbudowane” (3).

Z punktu widzenia socjologów z różnych krajów dostrzegamy jednolitość stanowisk Ukraińców, Europejczyków i innych naszych zagranicznych przyjaciół (mimo pewnych różnic we wskaźnikach). Faktem dokonanym jest dążenie do pokonania przestępczego reżimu z użyciem wszelkich możliwych środków. Uważam, że ten masowy wpływ opinii publicznej z całego świata przyczyni się w końcu do zwiększenia presji na władze i pozwoli na przyspieszenie tempa pomocy, w tym zwiększenie dostaw broni, która pomoże chronić ukraińskie niebo. Dotyczy to zwłaszcza w USA, które są w przededniu kolejnych wyborów i gdzie 74% Amerykanów popiera zamknięcie ukraińskiego nieba, a 80% – wprowadzenie embarga na zakup ropy i gazu z Rosji (4). Obecnie ważne jest samoorganizowanie się obywateli we wspólnoty w celu sprawniejszego przekazywania głosu opinii publicznej do rządzących. Jako przykład podam inicjatywę burmistrzów ukraińskich miast: Charkowa, Dniepru, Czernihowa, Zaporoża, Mikołajowa, Iwano-Frankowska, Mariupola, Winnicy, Odessy, Lwowa, Łucka, Chmielnickiego, Kramatorska, Trościańca, Równego, Żytomierza. Apel włodarzy tych największych miast poparli już przedstawiciele 800 gmin, a podpisy są nadal zbierane. Przewodniczący ukraińskich wspólnot samorządowych zwracają się do liderów samorządowych z całego świata z prośbą, aby wpłynęli na przywódców swoich państw i w ten sposób ratowali  pokój i niepodległość Ukrainy. Cytując: „Powiedzcie przywódcom waszych krajów i politykom, którzy podejmują decyzje, że potrzebna jest wasza pomoc w naszej obronie. Wystosujcie oficjalne apele do swoich władz centralnych z prośbą o wsparcie (w ramach przyspieszonej procedury) europejskiej i euroatlantyckiej integracji Ukrainy. Razem będziemy w stanie znaleźć rozwiązania, które uratują Ukrainę i wolny świat (5).Oczywiście nie należy idealizować ukraińskiej teraźniejszości. Nie tak dawno jednym z powodów niechęci, by przyjąć Ukrainę do Unii Europejskiej, był wysoki poziom korupcji w tym kraju. Trudno temu zaprzeczyć, ale wojna wiele zmienia. Podam tylko jeden przykład z życia zwykłego człowieka, który wstąpił w szeregi obrony terytorialnej i napisał post w mediach społecznościowych zatytułowany: «На війну “по блату” − така нині “корупція”» (pol. «Na wojnę „po znajomości” – taką dziś mamy „korupcję”») (6). Chodzi o to, że obrona terytorialna jest rezerwą Sił Zbrojnych Ukrainy, do której wstępują ochotnicy; od jej powstania na początku wojny w jej szeregi wstąpiło 100 tysięcy Ukraińców. Chętnych jest więcej, chcą powiększyć rezerwę o kolejne  pięćdziesiąt tysięcy. Dlatego ci, którzy nie zdążyli zapisać się, teraz szukają „blat”, czyli znajomych w kierownictwie obrony terytorialnej, którzy zapisaliby ich poza kolejnością. Kraj przechodzi wojenne katharsis, oczyszcza się z brudu przeszłości, patrzy w przyszłość z godnością i wiarą w zwycięstwo, czuje się wolny i europejski.

Źródła

  1. Оцінка ситуації в Україні (8-9 березня 2022), (pol. tłum. „Ocena sytuacji na Ukrainie (8-9 marca 2022)”. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ocenka_situacii_v_ukraine_8-9_marta_2022.html
  1. Оцінка міжнародної підтримки України (8-9 березня 2022), (pol. tłum. „Ocena wsparcia międzynarodowego dla Ukrainy (8-9 marca 2022)”. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ocenka_mezhdunarodnoy_podderzhki_ukrainy_8-9_marta_2022.html
  1. Poll: Westerners feel like Ukrainians – Do more, (pol. tłum. “Poll: Ludzie Zachodu czuli się jak Ukraińcy”). URL: https://www.cygn.al/cygnal-poll-westerners-feel-like-ukrainians-do-more/
  1. Майже 80% американців підтримують відмову від купівлі нафти і газу з РФ, (pol. tłum. „Prawie 80% Amerykanów popiera rezygnację z zakupu ropy i gazu z Rosji”). URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/9/7135559/
  1. Мери міст України до місцевих самоврядувань світу: Допоможіть закрити небо, (pol. tłum. „Burmistrzowie miast Ukrainy do samorządów świata: Pomóżcie zamknąć niebo”). URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/11/7330348/
  1. Вадим Петрасюк. На війну по «блату» – така нині корупція. (pol. tłum. Wadym Petrasiuk, «Na wojnę „po znajomości” – taką dziś mamy „korupcję”»). URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2022/03/10/7330081/

ЧЕРНИШ     Наталія

Доктор соціологічних наук, професор кафедри соціології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка,

Віце-президент Соціологічної асоціації України (Sociological Association of Ukraine)

Fulbright Program Scholar

Перш за все хочу подякувати нашим колегам із Університету Вроцлава за швидке оприлюднення зібраної мною інформації стосовно ситуації в Україні та нашої співпраці. Сподіваюся, що започаткований випуск регулярних бюлетенів на цю тему буде продовжено як з мого боку, так і з боку інших моїх колег з Львівського національного університету ім. І. Франка. Можемо вже анонсувати підготовку наступних бюлетенів; наш наступний автор – доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціології ЛНУ Юрій Пачковський, який готує загальну візію подій в Україні з пункту бачення соціолога та гуманітарія. Також наші докторанти нині проводять опитування вимушених переселенців з усіх регіонів України, які виїжджають закордон через Львів. Мірою отримання цих даних ми можемо представити їх для широкого загалу у черговому бюлетені.

Свій перший допис я зробила як соціолог за фахом і тепер хочу продовжити наведення нових даних соціологічних досліджень щодо біжучої ситуації в Україні, які були проведені як в країні, так і за її межами, та мої рефлексії щодо цього. Насамперед варто представити думки українців про оцінку ситуації в країні, які вони навели у своїх відповідях на запитання одного з провідних соціологічних центрів України – Соціологічної агенції «Рейтинг» 8-9 березня 2022 р. (1). Діяльність цієї агенції є для соціологів України вкрай важливою, бо вона має можливість здійснювати систематичні і регулярні опитування під час війни з росією (звертаю увагу читачів, що в українських мас-медіа слово «Росія», як і «Путін», тепер пишуть з малої літери, що вказує на відсутність поваги до них серед українського населення внаслідок отриманого на війні досвіду).

Так от, опитування останнього часу свідчать, що українці продовжують бути солідарними і після двох важких тижнів війни: 91% опитаних, думаючи про ситуацію в країні, відчувають надію. Лише 6% відчувають безвихідь. У всіх регіонах України (на Заході, Сході, Півдні, Півночі, у Центрі) спостерігається максимальний рівень відчуття надії. 92% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад Росії. Практично щодня цей показник зростає. Лише 6% сьогодні не мають такої впевненості. Віра у перемогу переважає також в усіх регіонах країни. Більше 80% відповіли, що вони різним чином допомагають у захисті України: зокрема, 39% опитаних зараз допомагають людям і армії як волонтери, 37% – допомагають фінансово.

Також 18% беруть участь в інформаційному супротиві, 12% – продовжують працювати в критичній інфраструктурі. 10% українців зазначили, що є учасниками територіальної оборони. Тільки 19% відповіли, що не мають змоги допомагати зараз країні. Частіше це старші люди. 42% вважають, що про відновлення дружніх стосунків українців з росіянами взагалі не може бути мови. 22% думають, що це можливо за 20-30 років після війни, 18% – що за 10-15 років, і лише 12% вважать відновлення дружби можливим за пару років після війни.

Для тих, хто нині живе в Україні, такі цифри є очевидними і безсумнівними, оскільки ми на власні очі бачимо перебіг подій, чуємо голоси наших захисників, відчуваємо гордість за Україну і надію на те, що ми не тільки перетриваємо, але й обов’язково переможемо. Відтак наведені соціологічні дані, як на мою думку, виступають аргументом на користь моєї тези про формування в Україні сучасної новітньої політичної нації, де етнічні чинники швидко відходять на задній план. Я ніколи в житті не бачила такої єдності і згуртованості всіх жителів України довкола свого президента, який перетворився на духовного лідера цієї нації. Друга річ, до якої я хочу привернути увагу, це чітке розуміння українцями великої ролі наших зарубіжних партнерів у досягненні перемоги над путінським режимом. І українська нація вдячна за це усім, хто простягнув їй руку допомоги.

Тому далі наведу міркування респондентів щодо цього, висловлені також в опитуванні «Рейтингу» кілька днів тому під гаслом «Оцінка міжнародної підтримки України» (2). В цілому українці відносно достатніми вважають дипломатичну (48%) та гуманітарну (47%) підтримку України західними партнерами. Опитані виокремлюють декілька різновидів міжнародної підтримки. Військова допомога Україні – це той напрям міжнародної підтримки, якого найбільше очікують українці (63%). У цьому напрямку допомоги респонденти вимагають перш за все «закриття неба» (89%) та надання озброєння (47%). Крім того, чверть вважають необхідним надання військової медичної допомоги та допомоги іноземних добровольців, кожен п’ятий – обладнання (рації, тепловізори та інше) та захисні жилети, шоломи та інше спорядження. Швидше недостатніми вважають міжнародну фінансову підтримку (достатня – 39%, не достатня – 45%) та економічні санкції проти росії (достатні – 32%, не достатні – 62%). Найгірше опитані оцінили військову допомогу Україні: достатньою вважають лише 29%, недостатньою – 62% опитаних.

Очевидно, що з цього переліку найбільше турбує українців так зване питання «закриття неба» над усією Україною чи хоча б над районами розташування українських нуклеарних електростанцій (таких як Чорнобильська чи Запорізька АЕС). Відкрите небо над Україною – це найслабша ланка в її обороні, для ліквідації якої власне так потрібна допомога наших західних партнерів. Щодня гинуть тисячі мирних жителів внаслідок бомбардувань і ракетних обстрілів, масово гинуть беззбройні жінки і діти. Отож хоча половина респондентів (50%) вірить у «закриття неба» над Україною, лише 19% вірять у те, що НАТО прийме таке рішення найближчим часом, а 31% думають, що це відбудеться пізніше. Не вірять у такий крок країн Заходу 43% опитаних українців. І цьому знаходять певні причини: 79% вважають, що зволікання з «закриттям неба» країнами НАТО зумовлене страхом прямої війни з Росією, а ще 12% вважають, що країни НАТО не хочуть псувати відносини з країною-окупантом. Разом з тим, абсолютна більшість опитаних (90%) вважать, що Україна повинна продовжувати тиснути на НАТО з вимогами «закрити небо».

Я також не можу недооцінювати загрози «помсти» з боку Росії тим країнам НАТО, які прилучаться до закриття українського неба, але моя думка є така: сьогодні настав час остаточно ліквідувати злочинний режим Путіна спільними зусиллями і (наразі) на території України. Бо якщо ми всім світом не задавимо його тут, у нас, то наступними будуть всі нові члени НАТО (які приєдналися до нього після розвалу СРСР), бо Путін хоче відновлення СРСР і країн Варшавського договору. Якщо, не дай Боже, Україна впаде, то ви будете наступними, і доведеться докласти набагато більше зусиль для розгрому путінізму та його армії, та й будете жити з почуттям сорому і провини перед тими, хто так мужньо боронив свободу і незалежність, свою і вашу.

Отож наведу деякі результати соцопитування понад 3500 громадян України, Великої Британії, США та Європи, проведене Cygnal, Gradus та Response:AI. Населення країн Заходу підтримує нарощування фінансової та військової допомоги Україні, але більш обмежене у бажанні закрити небо над Україною або вступити у військові дії. “Заклик до західних лідерів як від громадян України, так і від їхніх виборців зрозумілий: робіть більше, – розшифровує результати опитування президент Cygnal Брент Бьюкенен (Brent Buchanan). – Більшість респондентів хочуть, щоб їхні рідні країни дали Україні фінансову допомогу та більше озброєння”. Думки західних респондентів розходяться в тому, чи надавати Україні повітряну та наземну підтримку у війні з Росією. У західних країнах удвічі більше респондентів підтримують (цілком чи швидше) рішення використовувати військові можливості та “закрити небо” над Україною: у США – 45%, у Британії та ЄС – по 46%. Проти виступають відповідно 20%, 20% та 17%. 75% респондентів у Європі виступають за надання фінансової допомоги Україні, 62% – зброї, 46% – заборону на польоти, 38% висловилися за приєднання до військової відповіді. 37% виступають проти будь-якої військової участі. “Підтримання участі у військових діях особливо низьке у Польщі, яка на передньому краї, – лише 30%. Це контрастує з Великою Британією, де за – 42%. І, що цікаво, з Іспанією, де цілком підтримують 57%, – зазначив Бьюкенен. -Зараз настав час для західних демократій піднятися і захистити ідеали, на яких вони були засновані” (3).

З точки зору соціологів різних країн бачимо певну одностайність постав українців, європейців та інших наших закордонних друзів, незважаючи на певну різницю у показниках. Доконаним фактом є прагнення перемогти злочинний режим, використовуючи всі можливі заходи. Я вважаю, що це масове виявлення громадської думки пересічних громадян у всьому світі зрештою уможливить більший тиск виборців на владу в їхніх країнах і дозволить збільшити темпи надання допомоги включно із збільшенням поставок тієї зброї, яка допоможе захистити небо України. Особливо це стосується США, де чергові вибори вже на носі і де 74% американців підтримують закриття українського неба, а 80% – введення ембарго на закупівлю нафти і газу з Росії (4).

Що є важливим нині, це самоорганізація окремих громадян у спільноти для кращого донесення громадської думки до можновладців. Як приклад, наведу ініціативу мерів (міських голів) українських міст Харкова, Дніпра, Чернігова, Запоріжжя, Миколаєва, Івано-Франківська, Маріуполя, Вінниці, Одеси, Львова, Луцька, Хмельницького, Краматорська, Тростянця, Рівного, Житомира. Крім мерів цих великих міст, їхнє звернення вже підтримали представники майже 800 громад, збір підписів триває надалі. Голови українських громад просять лідерів місцевого самоврядування країн всього світу у своїх країнах звертатися до керівництва держави і тим самим вплинути на збереження життів та відстоювання миру та незалежності України. Дослівно: “Розкажіть керівництву ваших країн і тим політикам, які приймають рішення, про необхідність вашої допомоги в нашій обороні. Виступіть з офіційним зверненням до ваших центральних урядів щодо підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції України за прискореною процедурою. Разом ми зможемо знайти рішення, які врятують Україну та вільний світ” (5).

Звичайно, не слід ідеалізувати все українське сьогодення; не так давно однією з причин небажання приймати Україну до Європейської Унії був високий рівень корупції в країні. Важко це заперечувати, але війна вносить свої корективи і у таке твердження. Наведу приклад лише з одного життя звичайної людини, яка вступила до лав територіальної оборони і яка написала в соціальних мережах Інтернету допис під назвою: «На війну “по блату” − така нині “корупція”» (6). Йдеться про те, що територіальна оборона – це резерв Збройних сил України, до якого беруть добровольців; з моменту його створення на початку війни до тероборони записалося 100 тис. українців. Але бажаючих було так багато, що довелося створити резерв ще у 50 тис., та й того виявилося замало. Тому ті, що не встигли записатися спочатку, тепер шукають «блат», тобто знайомих у керівництві загонів тероборони, які б записали людину до них поза чергою. Країна проходить катарсис війною, очищується від бруду минулого життя,  дивиться у майбутнє з гідністю і вірою у перемогу, чується вільною і європейською.

ДЖЕРЕЛА

  1. Оцінка ситуації в Україні (8-9 березня 2022). URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ocenka_situacii_v_ukraine_8-9_marta_2022.html
  1. Оцінка міжнародної підтримки України (8-9 березня 2022). URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ocenka_mezhdunarodnoy_podderzhki_ukrainy_8-9_marta_2022.html
  1. Poll: Westerners feel like Ukrainians – Do more. URL: https://www.cygn.al/cygnal-poll-westerners-feel-like-ukrainians-do-more/
  1. Майже 80% американців підтримують відмову від купівлі нафти і газу з РФ. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/9/7135559/
  1. Мери міст України до місцевих самоврядувань світу: Допоможіть закрити небо. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/11/7330348/
  1. Вадим Петрасюк. На війну по «блату» – така нині корупція. URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2022/03/10/7330081/

Dodane przez: Małgorzata Jurkiewicz

18 mar 2022

ostatnia modyfikacja: 18 mar 2022