Strona używa plików cookies więcej

Nauka

Wirtualny most Wrocław-Lwów cz. 4

Naukowcy z Instytutu Socjologii UWr wraz z Kolegium Dziekańskim Wydziału Nauk Społecznych wspólnie z socjologami, historykami i politologami z Uniwersytetu Lwowskiego stworzyli Wirtualny most Wrocław – Lwów. Jedną z form współpracy jest informowanie Państwa o tym, co się dzieje na Ukrainie. Inną formą współpracy jest pomoc materialna dla Lwowa, którą koordynuje Welcome Center Wydziału Nauk Społecznych. Oddajemy głos naukowcom z Ukrainy.

Natalia Czernysz
Doktor nauk socjologicznych, profesor Katedry Socjologii Wydziału Historycznego Lwowskiego Narodowego Uniwersytetu im. Iwana Franki
Wiceprezes Towarzystwa Socjologicznego Ukrainy
Program stypendialny Fulbrighta

Wojna i socjologowie. Refleksje o powstaniu narodu ukraińskiego

W tym numerze biuletynu pragnę kontynuować analizę i interpretację nowych informacji zawartych w sondażach o ludności Ukrainy, Rosji i niektórych innych państw, a dotyczących wojny rosyjsko-ukraińskiej rozpoczętej w dniu 24 lutego 2022 r.

Rozpocznę od danych pochodzących zarówno od państwowych „państwowych” socjologów rosyjskich (Wszechrosyjskie Centrum Badania Opinii Publicznej albo WCIOM; zob. strona wciom.ru), jak i od tak zwanych niezależnych socjologów z Rosji. Niestety nie udało mi się wejść na stronę internetową, dlatego przedstawię dane, które zostały pobrane z niej i opublikowane przez „Ukraińską Prawdę”. 23 marca 2022 r. O. Roshchyna opublikowała post pt.: „W Rosji jeszcze wzrosło poparcie dla wojny z Ukrainą– socjologowie”. Twierdzi ona, że wśród przeciętnych Rosjan nadal rośnie poparcie dla wojny Rosji z Ukrainą, a maleje potencjał protestacyjny. Według danych z 17 marca 2022 r., decyzję o przeprowadzeniu „specjalnej operacji wojskowej” przez Rosję popiera 74% rosyjskich respondentów. W porównaniu z 25 lutego 2022 r. udział popierających wzrósł o 9%, ale 17% respondentów (o 8% mniej niż 25 lutego) raczej nie popiera operacji. 10% badanych jest gotowych do udziału w masowych protestach, a 85% nie zamierza tego robić. W styczniu 2022 r. gotowość do udziału w protestach zgłaszało 17% ankietowanych Rosjan [1].

O czym świadczy taka dynamika? Uważa się, że w społeczeństwach totalitarnych socjologia umiera, ponieważ ludność albo jest oszukiwana przez propagandę, albo boi się wyrażać swoje zdanie. Jednak warto zwrócić uwagę na przekazy werbalne przedstawicieli takiego społeczeństwa: mimo względności publikowanych wyników, ich oderwania od rzeczywistości wciąż można naszkicować obraz „ekspozycji na promieniowanie propagandy” w Rosji, ocenić jej sukces i stopień zastraszenia ludzi, w dodatku zbadać to w pewnym okresie historycznym. Jest też nadzieja na „inną” socjologię, czyli na pracę tych socjologów, którzy nie przynależą do „socjologii oficjalnej”, nie przygotowują danych na zamówienie. Jednak w przypadku wojny rosyjsko-ukraińskiej nie ma co spodziewać się cudu. Mam na myśli przede wszystkim sondaże prowadzone przez Centrum Lewady, które nie ma powiązań z tzw. narracją oficjalną. Od początku rosyjskiej inwazji w Ukrainie przeprowadziło ono co najmniej sześć sondaży bezpośrednio lub pośrednio związanych z wojną. Praktycznie wszystkie one wykazują przytłaczające poparcie społeczne dla reżimu Putina. Wprawdzie tylko względna większość respondentów (tj. 52%), według raportu informacyjnego z 30 marca 2022 r., uważa, że ​​sprawy idą w dobrym kierunku, ale jednocześnie 83% respondentów aprobuje działania Putina [2]. Można to odczytać w następujący sposób: sytuacja może być zła, ale nie z winy Putina.

Albo weźmy wyniki sondażu przeprowadzonego wśród Rosjan przez grupę tzw. niezależnych socjologów w okresie od końca lutego do połowy marca 2022 r., które później zostały przekazane przez „Radio Swoboda”[3]. Podobnie jak w przypadku danych I, różnice między pierwszym a drugim sondażem wskazują również na wzrost liczby osób popierających „operację wojskową” oraz niezależność nieuznanych przez nikogo DNR oraz ŁNR. Ten wzrost nastrojów prorządowych można tłumaczyć wzmocnieniem rosyjskiej kontroli państwowej nad mediami oraz zniesieniem wolności słowa, szerzeniem się strachu i uprzedzeń. Jednocześnie, w związku z sankcjami, narasta pesymizm dotyczący finansów osobistych. Jednak socjologowie nie wiążą wojny z nałożeniem sankcji. Według tych danych 71% Rosjan popiera wojnę z Ukrainą. Co więcej, Rosjanie, którzy wspierają wojnę, w większości doświadczają takich emocji, jak duma, radość, szacunek, zaufanie i nadzieja. Po raz kolejny mamy do czynienia z dysonansem poznawczym u większości ludności rosyjskiej, która nawet na tle własnych kłopotów nie zdaje sobie sprawy ze związku przyczynowego między sankcjami za napaść wojenną a akceptacją agresji Putina na Ukrainę.

Ostatnie sondaże pokazują dominujące wśród Rosjan nastroje dotyczące nie tylko agresji przeciwko Ukrainie, ale także w stosunku do zbiorowo traktowanego Zachodu. Według jednego z nich 86,6% Rosjan dopuszcza i popiera zbrojną inwazję Federacji Rosyjskiej na inne kraje europejskie. 75,5% respondentów aprobuje ideę militarnej inwazji na Polskę i uważa, że ​​powinna ona być następna po Ukrainie. Prawie 75% respondentów dopuszcza użycie broni jądrowej przez Kreml. 41% Rosjan popiera inwazję na Estonię, Litwę i Łotwę, a 39,6% popiera inwazję na Bułgarię, Czechy, Słowację i Węgry [4].

Tak więc można argumentować, że trwająca wojna Rosji z Ukrainą znajduje pełne lub częściowe poparcie u Rosjan(w przedziale od 71 do 74%), rośnie poparcie dla hipotetycznej inwazji na szereg krajów europejskich, jednocześnie respondenci nie dostrzegają współzależności między agresją przeciwko Ukrainie a wdrażanymi sankcjami i pogorszeniem się poziomu ich życia. Można to interpretować jako sukces wieloletniej propagandy Putina oraz jako konsekwencję braku wolności słowa i nieobecności niezależnych mediów, a dokładniej jako rezultat braku jasno wyartykułowanych przez reżim Putina celów wojny i realnej sytuacji w Ukrainie. Jedną z przyczyn jest legitymizacja wrogości ludności rosyjskiej wobec Ukrainy i „całego, zbiorowo traktowanego, Zachodu” za pomocą oficjalnej, proputinowskiej socjologii.

Jeśli chodzi o ludność Ukrainy, to jej preferencje oraz dominujące nastroje również dynamicznie się zmieniają w kierunku rosnącego poparcia dla konsolidacji społeczeństwa ukraińskiego, formowania się nowego, zjednoczonego, ukraińskiego narodu politycznego i kumulacji wysiłków na rzecz odparcia rosyjskiej agresji. Różnica między postawami Ukraińców i Rosjan polega na tym, że pierwsi opowiadają się za takimi wartościami, jak demokracja, wolność i niepodległość swojego kraju, a drudzy – za wartościami totalitaryzmu, bratobójczej wojny i podbojem cudzych terytoriów. Jako argumentację przedstawiam dane z badań empirycznych jednej z czołowych instytucji Ukrainy – grupy socjologicznej RATING. W poprzednich numerach naszego biuletynu cytowałam wyniki pierwszych trzech fal sondaży RATING, opublikowanych od początku wojny rosyjsko-ukraińskiej, a teraz skupię się na czwartej (12-13 marca), piątej (18 marca) i szóstej (19 marca 2022). Pragnę podkreślić uznanie dla agencji. Jej sondaże są systematyczne pomimo wojny, coraz bardziej skonkretyzowane i obejmują coraz większy zakres problemów wojennych.

Zgodnie z czwartym ogólnokrajowym badaniem Ukraińców w czasie trwającej wojny, 76% respondentów uważa, że ​​sprawy w Ukrainie rozwijają się w prawidłowym kierunku. To najwyższy odsetek deklaracji w historii pomiarów. Tylko 15% ma przeciwny pogląd. Warto zaznaczyć, że we wszystkich regionach i wśród wszystkich grup wiekowych dominuje ocena kierunku jako prawidłowego. W czasie wojny samoocena ludności znacznie wzrosła.Obecnie Ukraina jest postrzegana jako potencjalny „lider” wśród innych państw Europy (34%) albo tzw. państw „średnich” (42%), podczas gdy dwa miesiące temu była postrzegana jako „outsider”. Jednocześnie 63% respondentów postrzega Ukrainę jako „lidera” wśród krajów byłego Związku Radzieckiego, podczas gdy dwa miesiące temu postrzegało ją głównie jako państwo „średnie”. 56% uważa, że ​​głównym celem rosyjskiej inwazji jest całkowite zniszczenie narodu ukraińskiego i ta opinia dominuje również we wszystkich regionach Ukrainy. Realnym sposobem zakończenia wojny jest dla większości znalezienie kompromisów podczas negocjacji z udziałem innych państw (64%). Jednocześnie prawie jedna trzecia uważa, że ​​konieczne jest zaniechanie negocjacji i walka do czasu wyzwolenia wszystkich terytoriów, a tylko 1% – że warto zgodzić się na większość żądań Rosji. Ukraińcy nie są gotowi rezygnować ani z Krymu, ani Donbasu: większość uważa, że ​​Ukraina powinna wykorzystać wszelkie możliwości, by zwrócono okupowane terytoria Donbasu (86%) i Krymu (80%). Przekonani są o tym mieszkańcy wszystkich regionów, a liczba ta jest obecnie wyższa niż w czasach przedwojennych. Poparcie dla przystąpienia Ukrainy do NATO nieznacznie spadło z rekordowych 76% do 72% w ciągu ostatnich dwóch tygodni. Głównym powodem jest brak decyzji o zamknięciu przestrzeni powietrznej nad Ukrainą, czego domaga się prawie 90% Ukraińców [5].

Według piątego sondażu z 18 marca 2022 r. 77% respondentów uważa, że ​​sprawy na Ukrainie idą w dobrym kierunku (+1% w porównaniu do danych z poprzedniego tygodnia). Tylko 14% jest przeciwnej opinii (odpowiednio – 1%). Wyniki są równie pozytywne we wszystkich regionach kraju. Wiara w zwycięstwo pozostaje na najwyższym poziomie: 93% respondentów uważa, że ​​Ukraina będzie w stanie odeprzeć rosyjską agresję. Pewność zwycięstwa jest zauważalna również we wszystkich regionach kraju. Zdecydowana większość respondentów (82%) uważa, że ​​groźba podziału kraju jest mało prawdopodobna; pewność ta znacznie wzrosła w wyniku zjednoczenia narodu podczas wojny. Według Ukraińców najbardziej przyjazne dziś Ukrainie są Polska, Litwa, Wielka Brytania i Stany Zjednoczone. Jednocześnie w nastrojach międzynarodowych zaznacza się konsolidacja regionalna: dziś kraje te uważane są za równie przyjazne przez mieszkańców wszystkich ukraińskich makroregionów. To samo dotyczy państw wrogich: Rosja i Białoruś są krajami wrogimi dla zdecydowanej większości Ukraińców, niezależnie od miejsca ich zamieszkania. Należy podkreślić, że poparcie dla utworzenia unii wojskowo-politycznej Ukrainy, Polski i Wielkiej Brytanii wzrosło z 61% (w styczniu 2022 r.) do 85%. Dziś poparcie dla takiego sojuszu jest wyższe niż poparcie dla integracji Ukrainy z NATO (72%) [6].

Szósty sondaż agencji RATING był największy pod względem liczby tematycznych bloków i wyróżnionych problemów [7]). Strukturalnie dzieli się na dwa komponenty: problemy językowe oraz problemy związane z adaptacją ludności do warunków wojny. Te sprawy są bardzo ważne i dlatego zamierzam omówić je bardziej szczegółowo w kolejnym biuletynie. Dzisiaj poruszę pokrótce tylko te kwestie, które odnoszą się do argumentacji mojego stwierdzenia o ukształtowaniu się z perspektywy socjologii – jednego, współczesnego narodu ukraińskiego. Tezę tę można przedstawić w następujący sposób.

  1. Naród jest budowany na tych samych wartościach dla całej populacji. wykorzystując terminologię R. Ingleharta, kluczowym trendem nowoczesności jest przejście od wartości materialistycznych do post-materialistycznych. Nowoczesny naród ukraiński powstaje wokół na takich post-materialistycznych wartościach, jak wolna i niepodległa Ukraina, gdzie szanuje się prawa i wolności wszystkich, gdzie każdy ma prawo do wyrażania siebie i samorozwoju oraz gdzie wartości materialistyczne przestają odgrywać wiodącą rolę. Natomiast Federacja Rosyjska nadal jest zdominowana przez wartości materialistyczne, bliskie większości jej ludności, w tym tkwiące w jej siłach zbrojnych. Znajduje to odzwierciedlenie w masowych szabrownictwie dokonywanym przez rosyjskich żołnierzy na skalę masową, grabieżach mienia cywilów, zbrodniach i morderstwach (takich jak w Buczy pod Kijowem), a w samej Rosji – w usprawiedliwianiu okrucieństw reżimu Putina własnym przeżyciem.
  2. W przestrzeni aksjologicznej Ukraińców dominują europejskie wartości oparte na demokracji. Stąd chęć większości Ukraińców przystąpienia do Unii Europejskiej. Natomiast Rosja stworzyła przestrzeń wartości o charakterze totalitarnym z kultem jednej osoby, której priorytetowe plany obejmują zniszczenie cywilizacji europejskiej i szerzej zachodniej. Głównymi wartościami są tutaj zniszczenie wszystkich dysydentów, w tym ludności cywilnej sąsiednich krajów, kult brutalnej siły, ludobójstwo i brak szacunku nie tylko do życia wymyślonych wrogów Federacji Rosyjskiej, ale także własnych żołnierzy, których ciała nie są zabierane podczas opuszczaniu ukraińskich osiedli, a pozostawiane niepochowane, często zaminowane. Dlatego wartości Ukraińców skierowane są ku przyszłości, a wartości Rosjan to powrót do barbarzyństwa.
  3. Wartości ludności ukraińskiej przestają mieć charakter regionalny, stają się wspólnymi, ogólnonarodowymi. Jeśli do 2014 roku jako socjologowie odnotowaliśmy pewną różnicę w wartościach i orientacjach na wartości mieszkańców, np. we Lwowie i Doniecku jako centrach zachodnich i wschodnich regionów, to obecnie, o czym świadczą wyniki sondaży prezentowanych w naszych biuletynach, różnice regionalne tracą siłę, a przestrzeń aksjologiczna staje się wspólna. Oczywiście wartości we współczesnej Ukrainie nie są całkowicie jednorodne; mają one swoją specyfikę i do pewnego stopnia zmieniają się w zależności od warunków lokalnych: dla mieszkańców terytoriów okupowanych nadal ma wartość przetrwanie, dla reszty wolnej Ukrainy wartościami dominującymi są wolność i niezależność.
  4. Fundamentem narodu jest społeczeństwo obywatelskie. W odniesieniu do Ukrainy możemy powiedzieć, że silne i odpowiedzialne społeczeństwo obywatelskie jest w dużej mierze już uformowane. Uznajemy to za fakt dokonany.
  5. Cechą cementującą przestrzeń wartości jest pozbawienie się przez Ukraińców kompleksu niższości, który ukształtował się w narodzie długo pozostającym w bezpaństwowości. Dziś Ukraińcy czują się równi Europejczykom, a nawet są przekonani, że mogą służyć za przykład obrony europejskich wartości nie słowami, ale czynami.
  6. Ważną rolę w kształtowaniu się nowoczesnego narodu ukraińskiego odgrywa taki czynnik, jak kapitał społeczny; jego głównymi składowymi są zaufanie do współobywateli i zaufanie do władzy. Aktualnie socjologowie odnotowują bezprecedensowy poziom zaufania do prezydenta kraju, sił zbrojnych oraz innych instytucji państwowych i organizacji pozarządowych, takich jak wolontariat. To cementuje współczesny naród ukraiński, pomaga integrować i konsolidować wszystkie części organizmu społecznego zbudowanego na solidarności.

Dodam, że podobne zdanie mają inni czołowi naukowcy naszego kraju. Ważny w tym względzie jest wywiad z dyrektorem Instytutu Socjologii Akademii Nauk Ukrainy J. Hołowachy E. dla portalu Nowynarnia z 30 marca 2022 r. Uważa on, że Ukraińcy dokonali ostatecznego wyboru i w Ukrainie kończy się formowanie nowoczesnego narodu europejskiego. Według Hołowachy, Ukraińcy, oprócz konsolidowania samych siebie, konsolidują także świat, jednocząc go wokół wartości demokratycznych. Konkluzja naukowca jest jednoznaczna: z tej wojny wyjdziemy jako w pełni zintegrowane państwo europejskie i będziemy mieć bardzo dobre perspektywy rozwoju [8]. Tę ideę popiera również dyrektorka Instytutu Demografii i Badań Społecznych im. M. Ptuchy E. Libanova, która rejestruje pojawienie się zupełnie innego portretu społecznego Ukraińca [9]. Podczas wywiadu Libanova wymienia pięć nowych cech, które składają się na ten portret. Ważna część jej analizy dotyczy imigrantów z Ukrainy. Podkreśla ona, że ​​wojna wywołała u Ukraińców głęboką traumę psychiczną, która pogłębia się z każdym dniem, ale jednocześnie, co nie dziwi, ukształtowała poczucie jedności i potrzebę zjednoczenia się.

Uważam, że to tylko niektóre z wydarzeń i zjawisk, które charakteryzują współczesną Ukrainę i są obecnie unikatowym obiektem zainteresowania naukowego socjologów oraz przedstawicieli nauk społecznych i humanistycznych w różnych krajach. A my, ukraińscy naukowcy, zapraszamy naszych kolegów z Polski do wzięcia udziału w dyskusjach o nowych procesach i zjawiskach społecznych, których jesteśmy dziś świadkami.

ŹRÓDŁA

  1. Рощина О. ПідтримкавійнипротиУкраїни в Росіїщебільшезросла – соціологи. [Roshchina O. W Rosji jeszcze wzrosło poparcie dla wojny z Ukrainą – socjologowie] URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/23/7333901/
  2. Одобрение институтов, рейтинги партий и политиков. [Uznanie dla instytucji, rankingi partii i polityków] URL: https://www.levada.ru/2022/03/30/odobrenie-institutov-rejtingi-partij-i-politikov/
  3. Независимыесоциологи: 71% россияниспытываетгордостьиз-завойны с Украиной. [Niezależni socjologowie: 71% Rosjan jest dumnych z wojny z Ukrainą] URL: https://www.svoboda.org/a/nezavisimye-sotsiologi-71-rossiyan-ispytyvaet-gordostj-iz-za-voyny-s-ukrainoy/31757535.html?fbclid=IwAR2pPrGG–BIR98vu4W9S0BL5gyLDFxYS1ioMzro_vt-eUNJlGigh698N8E
  4. Єременко А. 86.6% росіянпідтримуєзбройневторгнення РФ доіншихкраїнЄвропи: результатисоціологічногоопитування. [Jeremenko A. 86,6% Rosjan popiera zbrojną inwazję Rosji na inne kraje europejskie: wyniki badania opinii społecznej] URL: https://activegroup.com.ua/2022/03/16/866-rosiyan/
  5. Четвертезагальнонаціональнеопитуванняукраїнців в умовахвійни (12-13 березня 2022). [Czwarte ogólnokrajowe badanie Ukraińców w czasie wojny (12-13 marca 2022)] URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/chetvertyy_obschenacionalnyy_opros_ukraincev_v_usloviyah_voyny_12-13_marta_2022_goda.html
  6. П’ятезагальнонаціональнеопитуванняукраїнців в умовахвійни (18 березня 2022). [V Ogólnokrajowy sondaż Ukraińców w warunkach wojny (18 marca 2022)] URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pyatyy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_18_marta_2022.html
  7. Шостезагальнонаціональнеопитування: адаптаціяукраїнцівдоумоввійни (19 березня 2022). [Szósty ogólnokrajowy sondaż: adaptacja Ukraińców do warunków wojny (19 marca 2022)] URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/shestoy_obschenacionalnyy_opros_adaptaciya_ukraincev_k_usloviyam_voyny_19_marta_2022.html
  8. Ткачук М. СоціологЄвгенГоловаха: Якщоминездамося – вийдемо з цієївійниабсолютноінтегрованоюєвропейськоюкраїною. [Tkachuk M. Socjolog Jewhen Hołowacha: Jeśli się nie poddamy – wyjdziemy z tej wojny jako w pełni zintegrowany kraj europejski] URL: https://novynarnia.com/2022/03/30/yegolovaha/
  9. Фещенко Р. Портретабсолютноіншогоукраїнця. Інтерв’ю НВ ізпрофесоркоюЛібановоюпрокардинальнізміни в суспільстві. [Feshchenko R. Portret zupełnie innego Ukraińca. Wywiad NV z profesor Libanovąo radykalnych zmianach w społeczeństwie] URL: https://life.nv.ua/ukr/socium/viyna-v-ukrajini-yak-zminilosya-ukrajinske-suspilstvo-interv-yu-nv-z-elloyu-libanovoyu-50229900.html

————–

ЧЕРНИШ  Наталія
Доктор соціологічних наук, професор кафедри соціології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка,
Віце-президент Соціологічної асоціації України (Sociological Association of Ukraine)
Fulbright Program Scholar

У цьому числі бюлетеня я хочу продовжити аналіз та інтерпретацію нової інформації про соціологічні опитування населення України, Росії та деяких інших країн стосовно російсько-української війни, що розпочалася 24 лютого 2022 р.

Розпочну з даних, отриманих як від офіційних російських соціологів (Всеросійський центр вивчення громадської думки, або ВЦИОМ; див. сайт ВЦИОМ; веб-сайт wciom.ru), так і від так званих незалежних соціологів з Росії. На жаль, я не змогла сьогодні вийти на цей веб-сайт, тому наведу деякі дані з нього з публікації видання «Українська правда». Зокрема, О. Рощина 23 березня 2022 р. опублікувала свій допис за назвою: «Підтримка війни проти України в Росії ще більше зросла – соціологи». Її головний висновок наступний: серед пересічних росіян продовжує зростати підтримка війни Росії проти України, а їхній протестний потенціал знижується. Так, згідно з даними ВЦИОМ від 17 березня 2022 р., рішення про проведення “спеціальної військової операції” Росії радше підтримують 74% опитаних громадян Росії. Порівняно з 25 лютим 2022 р. частка тих, хто підтримує, зросла на 9%, а радше не підтримують операцію 17% респондентів (на 8% менше, ніж 25 лютого). Взяти участь у масових акціях протесту готові 10% опитаних, а 85% не мають наміру робити це. У січні 2022 р. про готовність до участі в акціях протесту повідомляли 17% опитаних росіян [1].

Про що свідчить така динаміка? Існує думка, що в тоталітарних суспільствах соціологія вмирає, бо населення або обдурене пропагандою, або боїться висловлювати свою думку. Але фіксувати вербальні висловлювання представників такого суспільства, мабуть, варто: при всій відносності оприлюднених результатів все ж можна скласти певну картину «опромінення пропагандистською радіацією» в Росії, її успішність, а також про ступінь залякування населення, до того ж у певному історичному часі. Залишається також надія на «іншу» соціологію, тобто на роботу тих соціологів, які не належать до замовної офіційної соціології. Але стосовно російсько-української війни чуда не сталося. Маю на увазі насамперед опитування, які проводить дистанційований від офіціозу Левада-Центр. За період від початку російського вторгнення в Україну ним було здійснено принаймні 6 опитувань, прямо чи опосередковано пов’язаних з війною. Практично всі вони засвідчують переважаючу підтримку населенням путінського режиму. Хоча лише відносна більшість опитаних (а саме 52%), згідно інформаційного звіту від 30 березня 2022 р.,  вважає, що справи йдуть у правильному напрямку, але в той самий час 83% респондентів схвалюють діяльність Путіна [2]. Тобто стан справ може бути поганим, але не з вини Путіна.

Або візьмемо результати опитування росіян, здійсненого групою так званих «незалежних соціологів» у період з кінця лютого до середини березня 2022 р., надані ними для «Радіо Свобода» [3]. Суголосно із даними ВЦИОМ, відмінності між першим і другим опитуваннями також показують збільшення кількості людей, що підтримують «військову операцію» та незалежність ніким не визнаних ДНР та ЛНР. Таке збільшення провладних настроїв можна пояснити посиленням російського державного контролю над ЗМІ та утисками свободи слова, поширенням страху та упередженості. У той самий час зростає песимізм щодо особистого фінансового становища через  санкції. Втім, ці та інші соціологи не фіксують зв’язку між війною та запровадженням таких санкцій. Загалом, згідно з цими даними, 71% росіян підтримують війну з Україною. Більше того, росіяни, які підтримують війну, відчувають здебільшого такі емоції, як гордість, радість, повага, довіра та надія. І знову маємо справу з когнітивним дисонансом більшості населення РФ, які навіть на фоні власних негараздів не усвідомлюють причинно-наслідкових зв’язків між покаранням за розв’язану війну та схваленням путінської агресії проти України.

Також соціологічні опитування останнього часу прояснюють домінуючі настрої росіян не тільки щодо агресії проти України, але й у ставленні до «колективного Заходу». Згідно одному з них, 86.6% росіян допускають і підтримують збройне вторгнення РФ до інших країн Європи. 75.5% респондентів схвалюють ідею військового вторгнення до Польщі та вважають, що вона має бути наступною після України. Майже 75% респондентів тією чи іншою мірою допускають застосування ядерної зброї Кремлем. Вторгнення до Естонії, Литви й Латвії підтримують 41% росіян, а вторгнення до Болгарії, Чехії, Словаччини та Угорщини – 39.6% [4].

Таким чином,  в цілому можна твердити, що триваюча війна Росії проти України знаходить повну чи часткову підтримку росіян у кількісному діапазоні від 71 до 74%, ще більшу підтримку гіпотетичного вторгнення до низки країн Європи, а також відсутність кореляцій респондентів між агресією проти  України та запровадженням санкцій і погіршенням свого життя. Це можна трактувати і як успішність багаторічної путінської пропаганди, і як наслідок заборони свободи слова і незалежних мас-медіа, і (конкретніше) як відсутність чітко артикульованих путінським режимом цілей своєї війни та реального стану справ в Україні. Однією із причин  цієї ситуації є легітимізація ворожості населення РФ до України і «колективного Заходу» за допомогою офіційної про-путінської соціології.

Що ж стосується населення України, то його преференції і панівні настрої також мають динамічне забарвлення у напрямку зростаючої підтримки консолідації українського суспільства, формування новітньої єдиної української політичної нації та кумуляції зусиль на відсіч агресії РФ. Відмінність між поставами українців і росіян полягає в тому, що перші стоять за цінності демократії, свободи і незалежності своєї країни, за  а другі – за цінності тоталітаризму, братовбивчої війни і загарбання чужих територій. Для аргументації наведемо дані емпіричних досліджень однієї з провідних інституцій України – соціологічної групи РЕЙТИНГ. У попередніх випусках нашого бюлетеня я наводила результати перших трьох хвиль опитувань РЕЙТИНГУ, оприлюднених від початку російсько-української війни, а тепер зупинюся на четвертій (12-13 березня), п’ятій (18 березня) і шостій (19 березня 2022) хвилях. Зазначу до честі цієї агенції, що їхні опитування носять систематичний характер, незважаючи на війну, стають більш акцентованими і охоплюють зростаюче коло проблем воєнного часу.

Отож згідно четвертого загальнонаціонального опитування українців в умовах війни, 76% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. Це найвищий показник за усю історію замірів. Лише 15% дотримуються протилежної думки. Слід наголосити, що у всіх регіонах та серед вікових груп домінує оцінка напрямку як правильного. В період війни значно зросла самооцінка населення. Тепер Україну порівняно з країнами Європи бачать серед «лідерів» (34%) і «середнячків» (42%), тоді як ще два місяці тому бачили серед «аутсайдерів». Водночас, 63% бачать Україну в «лідерах» серед країн колишнього СРСР, тоді як ще два місяці тому бачили переважно серед «середнячків». 56% вважають, що головна мета вторгнення РФ – це повне знищення українського народу, і ця думка також домінує в усіх регіонах України. Реальним шляхом завершення війни більшість бачить пошук компромісів на переговорах із залученням інших країн (64%). Водночас майже третина вважає, що варто відмовитися від переговорів і воювати до звільнення всіх територій, і лише 1% – що слід погодитись на більшість вимог РФ. Українці зовсім не готові віддавати ані Крим, ані Донбас: більшість вважає, що Україна має використовувати всі можливості для повернення окупованих територій Донбасу (86%) і Криму (80%). У цьому впевнені мешканці усіх регіонів, і цей показник зараз вищий, ніж у довоєнні часи. Підтримка вступу України до НАТО за останні 2 тижні дещо скоротилась з рекордних 76% до 72%. Основна причина – відсутність рішення про закриття неба над Україною, якого вимагають майже 90% українців (5).

За результатами п’ятого опитування від 18 березня, 77% респондентів вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку (+1% до того, що було тиждень тому). Лише 14% протилежної думки (-1% відповідно). Результати однаково позитивні у всіх регіонах країни. Віра у перемогу залишається на найвищому рівні: 93% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити агресію Росії. Впевненість у перемозі також переважає в усіх регіонах країни. Абсолютна більшість опитаних (82%) вважають загрозу розколу країни малоймовірною; ця впевненість суттєво зросла внаслідок згуртування населення під час війни. На думку українців, найбільш дружніми до України є сьогодні  Польща, Литва, Великобританія та США. При цьому у міжнародних настроях відчутно зміцнішала регіональна консолідація: нині ці країни вважають однаково дружніми для мешканців усіх українських макрорегіонів. Те саме стосується ворожих країн: Росія і Білорусь є ворожими країнами для абсолютної більшості українців незалежно від місця їхнього проживання. Важливо підкреслити, що підтримка створення військово-політичного союзу у складі України, Польщі, Великої Британії зросла з 61% (у січні 2022 р.) до 85%. Сьогодні підтримка такого союзу вища, ніж підтримка інтеграції України з НАТО (72%) (6).

Шосте опитування агенції РЕЙТИНГ стало найбільш масштабним за кількістю блоків і висвітлених проблем (7). Структурно воно поділено на дві складові: мовна проблема і проблема адаптації населення до умов війни. Одразу зазначимо, що ця проблематика є надто важливою і про неї ми маємо намір сказати більш детально у наступному бюлетені № 5.

Сьогодні ж побіжно зупинимося лише на тих питаннях, які стосуються аргументації мого твердження про формування єдиної новітньої української нації з точки зору соціології. Тезово їх можна представити так.

  1. Нація будується на єдиних для всього населення цінностях. Використовуючи термінологію Р. Інглегарта, провідним трендом сучасності є перехід від матеріалістичних до пост-матеріалістичних цінностей. Новітня українська нація будується на таких пост-матеріалістичних цінностях, як вільна і незалежна Україна, де поважають права і свободи усіх, де кожен має право на самовираження і саморозвиток і де матеріалістичного ґатунку цінності перестають відігравати провідну роль. На противагу цьому в РФ продовжують панувати цінності матеріалістичного характеру, притаманних більшості населення включно з її збройними силами. Це знаходить прояв у масових масштабах мародерства серед російських вояків, грабунках мирного населення і його майна, злочинів і вбивств (як-от у м. Буча під Києвом), а в самій Росії – у виправданні злодіянь путінського режиму заради власного ситого життя.
  2. Панівними в аксіологічному просторі українців є європейські цінності, забудовані на демократичних цінностях. Звідси прагнення більшості українців до вступу до Європейської Унії. Натомість в Росії сформувався ціннісний простір тоталітарного характеру з культом однієї особи, в пріоритетні плани якої входить знищення європейської та ширше – Західної цивілізації. Головними цінностями тут є знищення усіх незгодних включно із мирним населенням країн-сусідів, культ грубої сили, геноцид і нехтування життям не тільки примарних ворогів РФ, але й власних вояків, тіла яких при відході з українських поселень не забирають, лишають непохованими, мінують. Тож цінності українців націлені на майбутнє, а цінності росіян – назад, у варварство.
  3. Цінності українського населення перестають носити регіональний характер, стають єдиними загальнонаціональними. Якщо до 2014 р. ми як соціологи фіксували певну відмінність цінностей і ціннісних орієнтацій жителів, до прикладу, Львова і Донецька як центрів Західного і Східного регіонів, то нині, як засвідчують результати наведених у наших бюлетенях опитуваннях, регіональні відмінності втрачають свою силу і аксіоматичний простір стає більш спільним. Звичайно, можемо говорити про те, що ціннісні постави у сучасній Україні не є абсолютно одноманітними; вони мають певну специфіку і певною мірою варіюються залежно від місцевих умов: для мешканців окупованих територій продовжують мати силу цінності виживання, для решти вільної України домінантною цінністю є свобода і незалежність.
  4. Основою нації є громадянське суспільство; стосовно України можемо твердити, що таке сильне і відповідальне громадянське суспільство в основному сформоване; сприймаємо це як доконаний факт.
  5. Цементуючою рисою ціннісного простору країни є позбуття комплексу меншовартості українців, що формувався і довший час побутував в умовах бездержавності. Нині українці почувають себе рівними з європейцями та навіть переконаними у тому, що саме вони можуть слугувати прикладом відстоювання європейських цінностей не на словах, а на ділі.
  6. Велику роль у формуванні сучасної української нації відіграє такий чинник, як соціальний капітал; в ньому стрижнем виступає довіра до співгромадян та довіра до влади. Сьогодні соціологи фіксують небачений раніше рівень довіри і до президента країни, і до збройних сил, і до інших державних інституцій та недержавних утворень типу волонтерства. І це також цементує сучасну українську націю, допомагає інтегрувати і консолідувати всі частини суспільного організму, забудованого на солідарності.

Хочу додати, що аналогічної думки дотримуються й інші провідні науковці нашої країни. Важливим в цьому плані є інтерв’ю директора Інституту соціології Академії наук України Є. Головахи для порталу Новинарня від 30 березня 2022 р. Він, зокрема, вважає, що українці визначилися остаточно і що в Україні у ці дні завершується формування сучасної європейської нації. Крім того, що ми самі консолідуємося, ми, вважає Є. Головаха, також консолідуємо світ, спричиняємо об’єднання світу навколо демократичних цінностей. Висновок вченого однозначний: ми вийдемо з цієї війни абсолютно інтегрованою європейською країною і ми матимемо дуже серйозну перспективу розвитку (8). Цю ідею підтримує також директорка Інституту демографії і соціальних досліджень імені М. Птухи Е. Лібанова, яка фіксує появу соціального портрету абсолютно іншого українця (9). У своєму інтерв’ю Е. Лібанова виділяє п’ять нових рис, які  складають цей портрет; важлива частина її міркувань пов’язана з переселенцями з України. Вона підкреслює, що війна спричинила глибоку психологічну травму українців, яка щодня поглиблюється, але в той самий час, як не дивно, сформувала почуття єдності і потребу єднання.

Вважаю, що це тільки деякі події і явища, характерні для сучасної України, яка нині виступає унікальним об’єктом наукового зацікавлення для соціологів та представників соціальних та гуманітарних наук різних країн. І ми, українські вчені, запрошуємо своїх колег з Польщі взяти участь у дискусіях довкола нових соціальних процесів і явищ, свідками яких ми сьогодні являємося.

ДЖЕРЕЛА

1 Рощина О. Підтримка війни проти України в Росії ще більше зросла – соціологи. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/23/7333901/
2 Одобрение институтов, рейтинги партий и политиков. URL: https://www.levada.ru/2022/03/30/odobrenie-institutov-rejtingi-partij-i-politikov/
3 Независимые социологи: 71% россиян испытывает гордость из-за войны с Украиной. URL: https://www.svoboda.org/a/nezavisimye-sotsiologi-71-rossiyan-ispytyvaet-gordostj-iz-za-voyny-s-ukrainoy/31757535.html?fbclid=IwAR2pPrGG–BIR98vu4W9S0BL5gyLDFxYS1ioMzro_vt-eUNJlGigh698N8E
4 Єременко А. 86.6% росіян підтримує збройне вторгнення РФ до інших країн Європи: результати соціологічного опитування. URL:   https://activegroup.com.ua/2022/03/16/866-rosiyan/
5 Четверте загальнонаціональне опитування українців в умовах війни (12-13 березня 2022). URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/chetvertyy_obschenacionalnyy_opros_ukraincev_v_usloviyah_voyny_12-13_marta_2022_goda.html
6 П’яте загальнонаціональне опитування українців в умовах війни (18 березня 2022).URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pyatyy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_18_marta_2022.html
7 Шосте загальнонаціональне опитування: адаптація українців до умов війни (19 березня 2022). URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/shestoy_obschenacionalnyy_opros_adaptaciya_ukraincev_k_usloviyam_voyny_19_marta_2022.html
8 Ткачук М. Соціолог Євген Головаха: Якщо ми не здамося – вийдемо з цієї війни абсолютно інтегрованою європейською країною. URL: https://novynarnia.com/2022/03/30/yegolovaha/
9 Фещенко Р. Портрет абсолютно іншого українця. Інтерв’ю НВ із професоркою Лібановою про кардинальні зміни в суспільстві. URL: https://life.nv.ua/ukr/socium/viyna-v-ukrajini-yak-zminilosya-ukrajinske-suspilstvo-interv-yu-nv-z-elloyu-libanovoyu-50229900.html

Dodane przez: Maria Kozan

6 maja 2022

ostatnia modyfikacja: 6 maja 2022